В час, коли наша докорінно гнила влада втрачає останній зв’язок з народом, та все сильніше душить трудовий люд руками своїх псів – міліції та чиновників, настав час кожному згадати чиїм нащадком він є. Наша складна історія знає не лише століття рабської покори, а й криваві народні повстання.

Чудовим прикладом цьому були повстанці Махна, які з невеличкої бунтарської ватри в своєму селі роздули революційну пожежу на пів-України. Апогеєм цього стало просування махновських загонів на північ, до Чернігівщини. Саме в цей час більшовицькі паразити в межах антинародної політики «воєнного комунізму» виконували свою продовольчу програму, яка на ділі була звичайним грабунком селян. Метою махновців було нагадати чернігівським селянам, що вони є нащадками козацьких полків, роздати населенню зброю з місцевих арсеналів, та розпалити нове вогнище повстання. Ставлення місцевих селян до махновців чудово демонструє той факт, що загін отамана Щуся за час перебування на Чернігівщині зріс майже в два рази, а жителі сіл висловлювали повну підтримку діям повстанців. І коли вранці 29 квітня 1921 року ніжинський загін більшовиків ішов грабувати чергове село, там його вже чекали махновці. Загін повітової міліції та продовольча рота (яка складалась повністю з росіян) були вщент знищені повстанцями.
Після цієї події більшовики створили міф про «героїв-міліціонерів», які загинули за «радянську» владу. Сьогоднішні можновладці, як прямі нащадки старих катів, цей міф успішно проковтнули та переписали на свій лад. В Ніжині було встановлено пам’ятник «героїчним міліціонерам», які «поклали життя, захищаючи населення від бандитів». Таким чином міліція в загальнодержавному масштабі створює свій власний міф, і намагається нав’язати його населенню. Нав’язування цієї брехні громадянам є лицемірством, яке переходить всі межі.
Сьогодні нашим завданням є вшанувати народних месників та розвіяти ментівський міф. Наш стомлений народ забув просте правило: «Якщо злочинцем стає влада, то право бути суддею належить кожному громадянину». Це правило чудово знали холодно ярці та повстанці батька Махна. Його прекрасно пам’ятали ніжинські робін-гуди, які, дізнавшись, що кримінал та наркоторгівлю «кришує» місцева міліція прийнялись самі чинити правосуддя. Це все чудово розумів Віталій Запорожець, якого втомило міліцейське свавілля в рідному селі. Саме це правило спонукало його взяти рушницю та випустити кулю в ненависного майора міліції. Таких прикладів з кожним днем повинно ставати все більше. Подвиг загону Щуся повинен пам’ятати кожен революціонер, не зважаючи на ідеологічні нюанси. Держава та її прихвостні повинні дрижати при згадці про новітніх махновців.
УВАГА!
Зустріч відбудеться у неділю, 29 квітня, о 13:00, у місті Ніжин, Чернігівської області. Збір - біля пам`ятника афганцям.
Іногородні! Пишіть на вказану адресу. Ніжин - дуже зручний залізничний вузел, дістатися до нього можна без проблем. Наприклад, з Києва до Ніжина ходять по 20 електричок на добу.